Рецензія на статтю "Великий українець Антон Чехов"

“Та скіфи ми, скіфи” - колись твердив Антон Чехов. Тільки напевно ніхто крім нього самого і купки відчайдушних, але глибоко освічених людей це розуміли. А нікого не здивую, коли скажу, що від того часу та купка не змінилась. Про коріння і національність російської літератури, про те яким ніколи не побачать Чехова росіяни, можна можна прочитати у статті Валерія Бебика.

Якісний аналіз стану реальних речей в котрий раз розкриває автор. При чому не в перший раз. А тему національності в літературі особливо гостро моделює Валерій Михайлович. У своєму свіжому, глибокому і ненав'язливому стилі, він дуже влучно і динамічно, опираючись на історію, дає розумний аналіз стану речей. І це не питання власної ідентифікації і самоствердження як українця, а питання досвідченої і мудрої людини. Головної темою являється культура української особистості в російської літературі, а саме — Антон Чехов. Наші північні сусіди всебічно заперечують це. У тут влучним стають аргументи автора про Набокова і Флавія. Не обов'язково бути американцем, щоб писати англійською. Правда?
Але от Чехова в лави українських письменників росіяни не відпускають. Саме тому в статті вводиться біографічна частина. Але історія була б пустими словами, якби не була підкріплена. Розвінчують цю думку аргументи Сергеєнка П.О. і Зеленіна Д.К. Щодо форми і викладу матеріалу, то заслуговує похвали ненавязливість тексту, логічність матеріалу, неперевантаженість, апеляція до літератури іта історії, через призму власних поглядів та аналізів.
Ця тема висвітлювалась неодноразово і не втрачає своєї актуальності. Але кожен автор інтерпретує її щоразу через іншу призму поглядів. Та рідко хто намагається прийняти і захищати саме цю і назвати, по праву назвати, Антона Чехова великим українцем, в контексті україно-єврейського проекту “російська література”